Завантаження
Анатолій Дімаров, "Цить, стара!"
Баба Улька поїдом їсть свого чоловіка:
— Ти і невдатний, ти і нестулений! Тебе й люди цураються, з тебе й кури сміються! Де ти й узявся на мою бідну голівоньку! Зав'язав мені світ, що й сонця у небі не бачу!
Отак вичитує діда баба Улька.
Дід же одмовчується. Слухає — тільки крекче. А як зовсім непереливки стане, тоді й каже одну й ту ж фразу:
— Цить, стара, бо найду собі іншу!
І баба Улька враз замовкає...