Завантаження
Євген Гуцало, "Я не люблю Сен-Санса!"
— Льоньчику,— гукнула мати, висовуючись до пояса з відчиненого вікна,— а ходи-но, синку, до хати.
Льоня сидів під кущем бузку і читав книжку. Поблизу никали кури, щипали траву; час від часу вони знесилено розкривали дзьоби і, ворушачи язичками, засапано дихали. До полудня було далеченько, але сонце пекло, стояла літня жнив'яна спека... Льоня сидів у майці, в трусах; був він худий, під шкірою помітно випирались ребра; жара його не допікала, тільки гостренькі краплини поту висіялись на чоло.....