Завантаження
Іван Багмут, "Злидні"
Вустимко сидить біля загати у рові під вербами і дражниться з зозулею.
— Ку-ку! — чутно з густого гілля.
— Поцілуй слинявого Луку! — відповідає їй Вустимко.
— Ку-ку! — знову каже зозуля.
— Поцілуй слинявого Луку! — зразу ж повторює Вустимко.
Хлопчикові хочеться, щоб його було зверху, але зозуля кує та й кує, і Вустимко відповів їй, мабуть, разів із сорок. Та сьогодні він може хоч і до вечора отак розмовляти з нею. Сьогодні Вустимка ніхто не примусить робити...