Завантаження
Василь Королів-Старий, "У лісових розбійників"
Колись давно-давно та десь далеко-далеко жив собі король із королевою. Та й мали вони донечку, гарну, як сонечко, а звали її Оленка.
Як минув Оленці п’ятнадцятий рік, сталось їй перше велике горе: померла матінка.
Перед смертю королева дуже-дуже просила короля, щоб не брав він собі іншої дружини, щоб Оленка не мала мачухи. Король свою королеву дуже любив, усе їй, що вона хотіла, пообіцяв й дуже по ній плакав і побивався...