Завантаження
Євген Гуцало, "По мерзлу калину"
Як у дитинстві ходили по мерзлу калину?
Ще звечора пробирає землю добрий морозець — і тужавіє чорний город, мокрі стежки тужавіють, і починає тонко висвистувати суха кукурудзина край межі. А вночі здається, що й зорі в глибокому небі потужавіли від молодого, шпаркого холоду — проміння їхнє, чи то зеленкувате, чи то голубувате, понастовбурчувалось, мов костриця.
А ранок — сивенький. Ніжним волокнистим інеєм обібралась кожна грудочка, кожна травинка...