Завантаження
Євген Шморгун, "Меч-трава"
Палахкотіли хрести на горбах, і ген за обрій стелилися дими, дими, дими…
Неслося з краю в вкрай по Волині:
— Ідуть!..
Як стогін. Як зойк.
Опустіли хутори, спорожніли села, на всі засови зачинилися ковані залізом ворота замкових твердинь. Люди знали хижу натуру ворога, знали: пощади не буде. Або полон, або смерть — третього не дано.
— Ідуть!..
Вирушила валка від села. За болото, в ліс дрімучий, у потайну місцину. Все жінки, та діти, та сиві діди...