Завантаження
Григорій Косинка, "Під брамою собору"
(Ескіз)
Сонце, сонце... Білосніжні хмаринки, як пір’я, легенько пливуть краями неба і, здається, вартують красу-сонце, що соромливо кидає на білий мармур золоті поцілунки...
— Іш-іш! — В морі сонячного проміння купається ластівка.
Тихо-побожно гудуть дзвони, шумить телеграфний стовп, і до вуха долітає мінливий гуркіт городського життя:
— Зз-уї... Трах-та-та... Зз-уї...
Біло-сіра брама собору одбиває невеличкі зігнуті тіні людей. Старці...