Завантаження
Григорій Косинка, "Заквітчаний сон"
М. К. Заньковецькій
Снилося...
Виткнулась на хвилю серед золотих каштанів моя дитяча любов, пронизана сонцем, і — така хороша, така мила згадка — заспівала весільної пісні:
Ой, будеш ти, моя мати, тихо спати...
А краєчком, обніжками поля замайоріли слова:
— Дитино, де твої сни золотії, де коні огненні і слова залізні, карбовані?....