Завантаження
Василь Стефаник, "Раненько чесала волосся…"
Раненько чесала волосся. Крізь вікно протискалися проміні осінні. Сповзали з волосся, як срібні, тоненькі ниточки з золотої брилі.
Як вона чесала, то широке листя оріха під вікном хиталося поволеньки і перегонило проміні з одної шибки в другу.
Шум оріха вкрадувався в її гадки. Помалійше, все помалійте водила гребенем по волоссю — та й перестала.
Сперлася обома руками на стіл, а волосся впало та й плечі закрило та й крісло.
Спадало, .як водопад золотих хвиль спадає...