Завантаження
Ганна Черінь, "Осіння ідилія"
Люблю блукати, вільно й без мети,
У лабіринті паркових доріг,
Де листя, як прочитані листи,
З дерев нечутно падає до ніг.
Осіння тиша, срібна далечінь,
Вже павутинням смутку оповита...
Люблю блукати, вільно й без мети,
У лабіринті паркових доріг,
Де листя, як прочитані листи,
З дерев нечутно падає до ніг.
Осіння тиша, срібна далечінь,
Вже павутинням смутку оповита...