Завантаження
Євген Дудар, "Не хочу бути своїм"
Це вже як кому на роду написано. Кожному в житті своя поличка, й кожному на тій поличці своє місце.
Я, наприклад, усе життя скрізь посідаю місце свого.
Пам'ятаю, ще в дитинстві потягнувся до пиріжка. А мати так лагідно:
— Синочку, візьми краще картопельки. Бо прийдуть до хати чужі люди, то не буде що на стіл покласти…
Потім, коли вже парубкував, пішов на весілля до двоюрідного брата. Тітка, що розтицькувала за стіл гостей, лагідно попросила мене:
— Івасику, встань, голубчику...