Завантаження
Василь Чухліб, "Косарі-косарики"
Лавриків дідусь Гордій чи не найстаріший у Соколівці. Он які осокори велетенські, могутні від вулиці, по сто літ їм, здається, а то ж дідусь їх саджав. Нині він нездужає, ледве дибає по двору з костуром, проте до всякого діла береться. Тоді і тато, й мама сердяться.
— Ми й самі все поробимо, а ви хворі, немічні, грійтеся собі на сонечку, — каже тато.
— Авжеж, одпочивайте, бо ще люди подумають, що ми вас заставляємо, — додає мама...