Завантаження

Був літній сонячний день. Звідусіль — із вулиці, від річки, з левади — долинали веселі дитячі голоси.
А на ґанку, похнюпившись, сидів хлопчик Андрійко. Хтозна, скільки б він так сидів, обхопивши коліна руками й похиливши голову, але тут почулося:
— Ти чому такий невеселий? Чому сам сидиш?
Андрійко підвів голову, роззирнувся довкола: на подвір'ї нікого не було. Це, мабуть, йому причулося.
Андрійко прихилився до стіни й заплющив очі. Та знов почув дзвінкий голосок:
— Ну, чого мовчиш?..