Завантаження
Євген Дудар, "Тарган"
Андрій Петрович говорив владним тоном. Про перспективи нашої установи, невідкладні завдання на півріччя. Ми всі уважно дивилися ‘на нього, уважно слухали і раз по раз зиркали на годинники.
Раптом погляд Андрія Петровича впав на клаптик паперу, що лежав на столі. Андрій Петрович зблід і замовк.
Наші погляди також впали туди. На клаптикові паперу сидів тарган.
У кабінеті стало ,так тихо, що чути було, як комаха рухає вусами.
Першим тишу порушив Андрій Петрович:
— Звідкіля?
Тарган здригнувся...