Завантаження
Василь Чухліб, "Зимове яблуко"
Тарасик по коліна поринає в сніг, протоптує стежку бабусі Дарині. Бо її вже ноги погано слухаються, з костуром ходить. А тут ще снігу за ніч намело.
А йдуть вони до другої бабусі — Гафії. Вона сама живе, тож треба провідати.
Тарасикові невдовзі жарко стає. Казав же бабусі, щоб не запинала поверх шапки хусткою. Бо не дівчина ж він. Так ні, не послухала. Ще як побачать хлопці — сміятимуться.
А он уже хтось і вигулькнув з-за рогу. Наближається. Дід Мороз та й годі!..