Завантаження
Василь Чухліб, "Заячий холодок"
Колись, давно-давно, величезні ліси заячого холодку росли. І селилися в них зайці гамірливими селами й селищами. Тепер же заячий холодок лиш подекуди в лісі, під гіллястими кучерявими деревцями зайці люблять спочивати і вести довгі розмови про життя-буття.
Хтозна, звідкіля приблудився до Золотого бору капловухий Заєць. І такий же задавака та нахаба!
— Це мій холодок! — заявив, влігшися під одним деревцем.
— І це мій! — вигріб собі ложе під іншим.
— І це мій!..