Завантаження
Євген Дудар, "Важко бути другом людини"
Рябко лежав у буді. Голову висунув надвір. Поклав на лапи. Погода — золото. Летять лапаті сніжинки. Одна з них сіла Рябкові на ніс…
Глянув на хатнє вікно. З нього б'є, як із прожектора. За вікном виграє ялинка. Рипнули двері. Вийшов господар. Рябко навіть не ворухнув хвостом, бо господар подався до хвіртки. Вже конопадиться. Чекає гостей.
О! йдуть! Вітаються. Гаморять. Декого Рябко впізнає. Отой рудий завжди лізе до Рябка цілуватись...