Завантаження
Іван Франко, "Блошині рукавиці"
Був собі один цар і мав одну доньку. Донька та була дуже красна і дуже розумна. Коли доросла, почало багато щонайкращих царевичів свататися до неї, та вона не хотіла за жодного йти, бо всі їй видавалися дуже дурними. Що батько їй не казав, – нічого не допомагало. "Не піду та й не піду за такого дурня!" – от і вся її мова.
– Але де ж ти візьмеш розумних, коли всі однакові? – говорив батько.
– Ну, то буду чекати, доки не трапиться такий, якого я хочу...