Завантаження
Олег Буцень, "Пустощі"
Михась причинив за собою двері і, намотавши на руку сітку, вийшов на сходи. Але, ступивши кілька кроків, зупинився біля сусідських дверей. Відшукав дзвінок з табличкою "Кравченко", озирнувся, натиснув на кнопку і щодуху припустився по східцях. Він знав: за хвилину двері відчинить бабуся в окулярах, в старенькому халаті. Потім переступить поріг, подивиться вниз, угору,—і лагідна усмішка згасне на її обличчі.
"І чого вона завжди всміхається, як відчиняє двері?" — вже вкотре подумав Михась...