Завантаження
Євген Гуцало, "Іній"
Неначе в молочній повені затонув ранковий світ.
І скрізь розіллялось густе біливо туману — завмерло і не зрухнеться в зимових полях; приблідли та пригасли дороги; села потихшали і наче попричаювались у його непорушних хвилях; а ліси то й зовсім занімували — дерево коло дерева стоїть мовчазне, печальне…
Десь зійшло сонце, й тепер його проміння добивається до землі...