Завантаження
Віра Вовк, "Легенда про сухе дерево"
Ісус знов був серед своїх.
— Учителю, — сказала м'яко Марія Магдалина з очима, повними сліз. — Марта чула Твої слова, що сама віра нас не спасе. Що ж спасе нас? — Її слова були оксамитні, як овочі барви арабського золота, що віяли тепло в тиші з густого листя.
— Любов, Маріє, — сказав Ісус.
Тоді Марія Магдалина стрепенулася, як спілий цвіт морелі від вітру.
— Кого ми маємо любити, Вчителю? — спитав другий сопілковий голос пастиря білих овець.
— Ти знаєш, Йоане: тих, що нас не люблять...