Завантаження
Володимир Титаренко, "Сойчині жолуді"
Осінній ліс завжди повитий ледь примітною легкою зажурою. Він мовчазний, трохи розчарований несподіваною тишею, холодними туманами, дрібними набридливими дощами. А влітку тут дзвеніли, розлягалися невгамовні пташині хори. Бентежні пісні пернатих не вщухали ні вдень, ні вночі. Замовкали на світанку солов'ї, а вже подавала голос зозуля і своїм голосним "ку-ку" будила прозору вранішню тишу. Потім прокидалися інші птахи, і над лісом пливла стоголоса заклична пісня. Нині в лісі тиша...
Читати повністю →