Завантаження

Брела полем Лисичка. І такою вже голодною була, що ледве довгого хвоста по землі волочила. "Ох, і невдачлива я сьогодні, — буркала сама собі під ніс. — Хотіла рябого півника на сніданок впіймати, так собаки ледве життя не вкоротили. Мишва також у нори поховалась, та ще й пищить — насміхається".
Брела Лисичка і долю проклинала:
— Який сором! — промовляла, ледве не плачучи. — Щоб бути найхитрішою від усіх звірів лісових і смертю голодною помирати.
— Ой, а це що?! — раптом вигукнула рудохвоста...