Завантаження
Юрій Яновський, "Петрусь і Гапочка"
Петрусь, як старший, вів Гапочку за руку. Вони вдвох геть загубилися в степу.
— От дурна дівка, ніяк тебе не навчиш. Говориш, говориш до неї, а вона, як глуха. Ну, кажи ще раз. Скільки тобі років?
— Чотири,— відповідала тоненьким голосочком Гапочка.
— Як тебе звати?
— Гапочка.
— Де твої тато й мама?
— Там,— показала пальчиком Гапочка, на мить зупинившись на дорозі. З очка її раптом викотилася велика сльоза і важко впала на землю.
— А кому я сказав не плакати? Ти думаєш — мені не шкода мами?..