Завантаження
Юрій Яновський, "Байгород"
1
Вона, ваша молодість, довгая странниця: за степами, за вежами далекими "растЪкашеться мыслію по древу, сЪрымь вьлкомь по земли, сизымь орьломь подь облакы". Безнастанний юнацький гул, веселий і тривожний, тремтить, як папороть. Перші оази виростають у пустелях розуму. Думок струмені – чисті й прозорі, як гірний хрусталь, поять верблюдів і лицарів. Не чуєш кінця своєї сили, юначе.
Ех, молодосте буйна!..
Ось вони тут, перед нею, ці речі...