Завантаження
Микола Руденко, "Сльота"
За вологою шибкою дерево плаче,
Сіре небо дощем капотить безупинно.
Ну, чого ти болиш, моє серце? Неначе
Щось у світі страшне учинитись повинно.
Я не знаю, що саме — з людьми чи зі мною,
З цілим світом чи тільки з моєю душею...