Завантаження
Микола Руденко, "Із окопних часів, із важких лихоліть"
Із окопних часів, із важких лихоліть,
Не зумівши миритись на хлібі легкому,
Я дерусь по драбині, що в грудях стоїть,
Хоч високих щаблів і не видно нікому.
Десь там птахи співають і сонце живе,
Та в самому собі це пізнати не просто...