Завантаження
Микола Руденко, "Голос трав"
Після стін, котрі пам'ять обтяжують, наче
Гніт пекельний, що здавлює дух,
Скільки ніжності в мене до тебе, будяче,
І до тебе, вульгарний лопух.
І до тебе, спориш. І до тебе, кропиво.
Ніби всі ви — найближча рідня...