Завантаження
Юрій Ярмиш, "Їжачок і соловейко"
Коли до лісу з вирію повернувся Соловейко, їжачок визирнув із своєї нірки під кущем глоду, чемно привітався і став чекати сутінок: він знав – увечері Соловейко неодмінно заспіває. І не помилився.
Сіло сонечко, і їжачок почув ніжну трель: Тьох-тьох-тьох! їжачок склав голочки, заплющив малі свої оченята і слухав, слухав...
А ніжні звуки змінювались дзвінкими, жалібні – радісними...