Завантаження
Юрій Ярмиш, "Чванливе лоша"
На далекому лужку паслися лошата – цілий табун. Мамусі і татусі їх возили різні вантажі, допомагали людям. А малюки з ранку до вечора бігали наввипередки, валялися у шовковій, м'якенькій травичці. Лошата були дуже дружні. Тільки один малюк тримався осторонь.
– У мене мама найпрудкіша і найсміливіша, – ігогокав він. – І я прудкий і сміливий. Коли виросту, про мене весь світ дізнається! Ви станете звичайними сільськими кіньми, а я – скаковим конем!
Після таких слів ніхто не хотів дружити з ним...