Завантаження

Костянтина Малицька, "Дівчина, що стала княгинею"

Тихо пливуть води Дніпра-Славути суне човен по спокійному плесі. Дід Микула сам править веслом; молода красуня-перевізниця, що біля нього, задивилася на зелені уз гір`я по правому березі ріки.
— Що це в тебе, діду, на грудях? – спитала згодом.
— Хрест, дитино, знак Божої муки.
— Так ти нововірець, як греки, як наші київські купці Претич і Добриня, як багато хто з простолюддя?
— Я християнин. Дасть Бог, і ти колись, Ольго, в нього повіриш...

Читати повністю →
загрузка...