Завантаження
Ольга Кобилянська, "Покора"
Повно масної, ясної зелені і сміх сонця.
Чотирикутний сад, замкнений мовчаливими панськими будинками, пишався в барвах.
Весняні цвіти цвіли. Ще рано, в сірім світлі під холодними краплями роси розвивалися нанині.
І розвинулися.
Турецький боз... білий боз... повні кругляві тюльпани, нарциси — біліючі, мов на зелених стеблах попричіплювані метелики...
Зелені кущі з густо і лукувато до землі спадаючими вінками галузок, обсипані дрібним звіздовато-жовтим цвітом.....