Завантаження

Ольга Кобилянська, "Фантазія-експромт"

IMPROMTU PHANTASIE [1]
Кожним разом, коли долітають до мене торжественні, поважні звуки дзвонів, пригадують вони мені минулі літа і одну людину, як була ще дитиною.
Ніжна, вразлива, немов мімоза, з сумовитими очима...
Годинами перележувала на спині в траві і вслухувалась в дзвонення якогось стародавнього історичного монастиря, — вслухувалась і плакала, доки з утоми не ослабла.
Так бувало деякою порою...

Читати повністю →
загрузка...