Завантаження
Василь Стефаник, "Ангел"
Стара Тимчиха грілася на приспі проти сонця. Поперед ворота проходили люди, і ніхто з бабою слова не заговорив. "Славайсу".— "Навіки слава",— лиш тільки бесіди і розмови.
— Старого лиш озми та закопай! Шкода тої лински страви, що з'їсть, та того кута печі, що залежить. Всім великий у очах, ніхто слова не заговорить, ци бісе, ци чорте. Таки не варт старому жити, та й решта!
Прийшли їй на гадку слова старого Тимка.
— То, стара, так є, що моя голова напереді, а твоя зараз за моєв...