Завантаження

І плюси, і хрести, й віковічна межа між ними.
Й запах страху у криках невільних нічних пташок.
А ми вчилися бути у масках стальних живими,
Переживши від яблунь цвітіння залізний шок.

Водяниста епоха безбожно шукала правди,
Прихиляючи неба чужого для голих нас.
Аж ридати хотілось — бо так відчувалося завжди...