Завантаження
Анатолій Косматенко, "Дзеркальце"
Хоч сотні літ живи, любись як хоч,
А про дружину знаєш — краще змовч.
Померла жінка. Страх було й дивиться:
Нещасний Чоловік навзрид рида.
Хоч їй ті сльози вже — як пияку водиця.
Так молода ж була, ой молода!..
А ще ласкава. А вродлива, білолиця!..