Завантаження
Михась Ткач, "Стоптані чорнобривці "
– Шу-у-шугу! – вривається зненацька, немов злодій, осінній вітер на подвір'я, шарудить десь під стріхою, нараз своєю холодною рукою обнімає Улянці, що тулиться на ганку, босі ноги і вмить кудись зникає. Віщун-невидимка? Не впіймати його, не угнатися...
Вискалилося сонце – наче золотий дощ упав на вузеньку грядку чорнобривців під вікнами. "І в мене, як у мами зацвіли гарненько", – пораділа дівчинка. – Як у мами..." – зупинилася на думці, мрійні оченята пригасли...