Завантаження
Марина Павленко, "Вушка з абсолютним слухом"
Колись давно в старому, аж сивому, дрімучому лісі жили зайчики. Ніби й звичайнісінькі собі зайчики, та ба: вони були без вух! Ні, на головах під шерстю мали по дві непомітних дірочки, але чули крізь них дуже й дуже погано — лише як лисичка або вовчик шелепнуть над самою головою. Тікай тоді, зайчику, якщо встигнеш!
А вушка росли на узліссі. Вони були зовсім не заячі, ні, вони були ще нічиї...