Завантаження
Олег Паламарчук, "Дружба злодіїв"
Під міцним кам'яним склепінням в'язниці у темній сирій камері, неначе в могилі, лежали на перетертій пацюками соломі два злодії в очікуванні смертної кари. Лежали обнявшись, мов брати, сповідалися один одному.
— Братику Миколо, ти мені найближчий у світі. Прости, бо не завжди був чесний перед тобою. Разом крали, а я при нагоді намагався будь-що приховати від тебе одну-другу річ.
— Годі, брате, — втішав його товариш, — і я перед тобою гріхи маю.
— Прощаю, брате, усе прощаю, — плакав Микита...