Завантаження
Олег Паламарчук, "Товариші"
Знали колись на Запорозькій Січі двох товаришів-побратимів, котрі жити не могли один без одного. Навіть у церкві перед Господом Богом заприсягнулися у вірності, хрестиками обмінялися на знак дружби. В бою завжди поруч, з одного казанка куліш сьорбали, спали під одною свиткою.
Старший — високий, з довгими козацькими вусами — звався Петро Непийвода, а молодший, худорлявий та ніжнолиций Андрій, мав прізвище Вернибіда,
Не раз ходили товариші-побратими на Кафу бити проклятих бусурманів...