Завантаження

Ввечері, з тринадцятого на чотирнадцяте січня споконвіку в нашому селі ходили "в цигани".
Дуже любили цей вечір. Чекали. Зарання готувалися. Чудили старі й малі.
Перевдягалися в що, хто міг. Головне – аби не впізнали.
Замість маски, на голову – старі капронові панчохи. Стару зношену одежу, бо звичний щоденний одяг одразу впізнають. Дехто фарбує лице сажею – гарно маскується, зі смаком. Проте завтра довго відмивати прийдеться.
Хлопці підкладають "груди" – видають себе за дівчат. В руках дрючок...