Завантаження
Микола Мінько, "Бантина"
Орехта колючою бородою ліг Ганні на груди, а залізною рукою притягнув до себе за стан. Ганна слухняно притулилася, та коли від вітру стукнула кватирка, встати хотіла.
За руку Орехта:
– Хай. Чорт з ним…
Кватирка знову стукнула, а Ганна лежала.
Увечері Орехта – інший. Твердий, мовчить більше. Це тому, що робив, як кінь в степу (жнива). А вночі з Ганною. Кличе щось. Ганна ж удень по хазяйству. Корова. Обід. Мало хіба бабі роботи?
А Орехта все неспокійний. Через те й завелося так...