Завантаження
Марко Черемшина, "Бабин хід"
Вперлася ногами в землю, а обома руками держиться телеграфічного стовпа та й головою додолу бовтає.
Така, гей хрущик, маленька, як грудочка глини під тичкою, як маціцька каблучка межи стовпом і землею. Вітер завіяв би її полегоньки і, як стеблом, перекидав би по дорозі, якби його гори не спирали.
Баба відкашлюється.
Гейби довгу гадюку з грудей виперти мала, гейби буря з неї на світ виривалася – дух запирала.
Стовп гуде жалібно, якби жалував бабу, якби приговорював до неї, аби не подавалася...