Завантаження
Нестор Чир, "Вриваюся у безвість і лечу..."
Вриваюся у безвість і лечу
Назустріч ночі і навстрічу болю,
Де німота свої сітки неволі
Розкинула, мов сріберну парчу.
Маркотно так. Але я не кричу.
Навіщо ж бо? Така вже примха долі...
Вриваюся у безвість і лечу
Назустріч ночі і навстрічу болю,
Де німота свої сітки неволі
Розкинула, мов сріберну парчу.
Маркотно так. Але я не кричу.
Навіщо ж бо? Така вже примха долі...