Завантаження
Віктор Неборак, "Вислизаєш, з обіймів сновидних смерти..."
Вислизаєш, з обіймів сновидних смерти.
Власне прізвище містом несеш на конверті.
З підземель виповзають знайомі щурі,
тягнуть віяло нецікавих історій
і канючать на кір. Їхні байки старі.
Їм би плавати в балії спирту просторій.
Спека одяг здирає...