Завантаження
Леонід Кисельов, "Смерть ланкової"
Вмирає жінка. Голова її горда
Вже осипається зимнім цвітом.
Ще й коса золота, як той гострий орден,
Що понесуть за нею на цвинтар.
Вже безносу чути, як іде навшпиньках.
І нема їй слова, нема зупину...