Завантаження
Аркадій Любченко, "Гайдар"
ГАЙДАР
(СТЕПОВА ЛЕГЕНДА)
I
Сонцевієм роздувало молоді груди, наливало жили п'яною смолою,— ой, пливли в блакить зелені простори без кінця, без краю...
Соковиті дні проходили запашно, падали у безвість ночі, і росна паморозь в степу від сутінок аж до світанку,— ой, пливли в блакить зелені простори без кінця, без краю...
Перебігли росами дикогриві коні, а за ними стоголосі табуни людей. Запалали вогнища. Курява над степом.
Угорі ж багаття на все небо...