Завантаження
Петро Карманський, "Знемігся я життям, грізний опир одчаю…"
Знемігся я життям, грізний опир одчаю
Приссався до душі, як той страшний поліп.
Стою, як торс журби, дивлюся в даль безкраю
І тужу, як жебрак, що від плачу осліп.
Верхи дрімучих гір, блакит небес і зорі —
Усе мене гніте, як віко від трунви...