Завантаження
Петро Карманський, "Мева"
Відбилась малою від рідної скелі
І гналась все далі та далі — світами.
І змірила оком безкраї пустелі,
Та впала на хвилі — сумна, до нестями.
Хотіла вертати, та змучені крила
Падуть, гей паруси, як вітер уйметься...