Завантаження
Богдан-Ігор Антонич, "Підсвідомість"
Понад похмуре, чорномуре бердо[42]
підносив замок кам'яний свій жест.
В him сивий мешка цар, мов срібний жезл;
в льохах тримав рабів своїх він твердо.
Навколо замка виросли крокоси,
повій з-під листя вій глядів на жердь...